Вивчаємо абетку!
А — це ключик до абетки.Всі секрети відімкну.
Імена всіх літер знаю,
тож почну веселу гру:
— Апельсин, ананас, —
швидше на обід до нас!
Білим-біло в лісі білім.
Всі зайці тут — біляки.
В білім лісі на узліссі
білку годував з руки.
Ворона ворону дзвонила,
що воронятам наварила
горнятко каші і узвар.
А ворон воронисі: — Карр,
лечу на кашу і узвар.
Гриб до гриба говорив:
— Дощик — не пригода!
Гожий я і гарний ти,
і грибна погода.
Ґудзик упав і скотився під ґанок.
Ґава подумала: з'їм на сніданок.
І гонорово ґава ходила —
Ґудзик шукала, ґулю набила.
Дім і дуб. На дубі дятел
заглядає у дупло.
— Тут дуб-дуб, — дудоче дятел.
Дятел тут! — гуде дупло.
Екскаватор над рікою
набира пісок рукою.
Набира рука багато —
ну й могутній екскаватор!
Єнот спитав у їжака:
— Навіщо одіж ось така?
Не доберу у толок: вся із голок,
із кольок.
Жук учив малих жучат
— Нумо, весело дзижчать!
Прожужукали жучата:
— Не дзижчати, а жувати!
Знову заскочили в Зоїну грядку
сіра зайчиха й зайчатко-малятко.
Ич, яка ця буква «И» —
з нею і коти — кити!
Для Іринки і Лариски
Інна зберегла іриски:
— Я Іринці і Ларисці
подарую по ірисці!
Їжак тепер єноту каже:
— Я на голках несу поклажу:
Листок, грибок, суничку свіжу —
для їжачихи добру їжу.
Я на гойдалці гойдалась,
моя гойдалка зламалась.
Йойкнула і впала: — Ай!
— Йод на цей випадок май!
Кицька Кася — кінозірка, конкурсантка і модель.
Я зітхаю гірко-гірко й сумно згадую про те,
як моя маленька Каська молоко із рук пила,
як моя хороша Кася просто кицькою була.
Лошатко маленьке пою молоком, —
зростає грайливим, баским лошаком,
веселим, сміливим, із вітром у гриві,—
ми будем летіти полями, щасливі.
Мати-миша на сніданок варить дітям кашу манну.
Їжте, діти, в мирі й тиші, ми ж бо — найтихіші миші...
—Ніс чи ріг, ніс чи ріг? —
Хай розкаже носоріг.
Осел з орлом посперечався:
Хто з них безстрашнішим удався?!
Півник співучий зліта на паркан,—
там, за парканом, сусідський Полкан.
Та не боїться наш півник Полкана:
він — на паркані, а пес — під парканом.
Рось — ріка, блакитна річка,
а верба — її сестричка.
Сонце люблю, наче неньку і татка, —
як сонце, руда, на лиці — сонценятка,
і мама гукає до мене з віконечка:
— Додому скоріш поспішай, моє сонечко.
...Це маленьке тигренятко також має маму й татка.
Тож, коли заводиш ігри — пам'ятай: батьки ці — тигри.
Урок і учитель, і та далина,
яку ти у світі одкриєш, дитинко.
Але Україна на світі одна,
і ти в цьому світі — дитя, українка.
Фотоапарата Федір взяв у брата.
Сам на фото не попав —
друзів фотографував...
Хліб шанують, бережуть,
хлібові вклоняються,
бо труди людські і дні
хлібом виміряються...
Цвіт вишневий, цвіт королевий,
білого цвіту весна...
"Нашого цвіту по всьому світу", —
усмішка мами ясна.
Жив веселий чародій — чарів-ігор заводій.
Чародій учив весь час: ділу — час, розвагам — час.
Шура шиє ляльці шубу:
наряджатись лялька любить.
Щіткою щеня чешу і щеняткові кажу:
— Назову тебе Щасливчик,
усім друзям покажу!
Юнгою буде Юрко наш на флоті, —
є там багато для юнги роботи.
Танцює, співає маленька Яринка, —
ясніє вогнями у хаті ялинка.
Ніжкою Я зачепилось —
ніжка та раз — і відбилась...
Хто ж став на голову, дивак?!
Остання буква — м'який знак
Комментариев нет:
Отправить комментарий